Незалежність — це не просто дата в календарі.
Це код нашої нації, який передається від покоління до покоління. Код, у якому — наша мова, пісня, вишиванка, пам’ять, родина, земля і незламне прагнення бути господарями у власному домі.
Україна має багатостраждальну історію. Наш народ пережив війни, голодомори, репресії, окупації, вимушені переселення та десятиліття боротьби за право називатися українцями. Але попри все — ми вистояли.
Бо незалежність виборювали не лише на полі бою.
Її берегли матері й батьки, які передавали дітям українське слово. Її плекали вчителі, митці, науковці, воїни й звичайні люди, які щодня робили свою маленьку справу для України.
І сьогодні наша свобода знову має високу ціну.
За неї платять життям наші Захисники й Захисниці. За неї моляться матері. За неї борються цілі родини.
35 років Незалежності — це 35 років нашого сучасного державного шляху. Але Україна значно старша за цю цифру.
Її історія — у наших коренях.
Її сила — у нашій єдності.
Її майбутнє — у наших руках.
Нехай український прапор завжди буде символом свободи, а синьо-жовті кольори нагадують: ми маємо землю, яку любимо, і небо, за яке боремося.
Низький уклін усім, хто захищав і захищає Україну.
Світла пам’ять тим, хто віддав за неї найдорожче — своє життя.
З Днем Незалежності, Україно!
Нехай на нашій землі буде мир.
Нехай повернуться додому наші Захисники.
Нехай ростуть щасливими наші діти.
І нехай Україна буде вільною, сильною та незламною!
Слава Україні!
Героям слава!